У зв’язку зі зростанням кількості біженців, які прибувають до Польщі та належать до різних християнських некатолицьких Церков, Правова Рада та Рада у справах Екуменізму Конференції Єпископату Польщі підготували PRO MEMORIA щодо релігійних послуг, які уділяються вірним Церков і церковних спільнот, котрі не мають повної єдності з Католицькою Церквою, від 8 березня 2022 року.
У цьому документі згадуються основні правила служби католицьких священників (незалежно від обряду) щодо охрещених некатоликів, які просять уділити святі таїнства, сакраменталії чи відслужити похорон.
З метою забезпечення повної ясності щодо питань уділяння таїнств і сакраменталіїв біженцям, що прибувають до Польщі, ми також згадуємо PRO MEMORIA щодо душпастирських відносин Церкви латинського обряду з католиками Східних Церков, опубліковане 4 жовтня 2018 р., підготовлене Правовою радою Конференції Єпископату Польщі.
Прес-служба Конференції Єпископату Польщі
ПРАВОВА РАДА РАДА З У СПРАВАХ ЕКУМЕНІЗМУ КОНФЕРЕНЦІЇ ЄПИСКОПАТУ ПОЛЬЩІ
PRO MEMORIA
щодо релігійних послуг, які уділяються
вірним Церков і Церковних спільнот,
котрі не мають повної єдності з Католицькою Церквою
У зв’язку з великою кількістю біженців у Польщі, які належать до різних християнських некатолицьких (переважно православних) Церков, може статися, що вони будуть звертатися до католицьких священників з проханням про релігійні послуги. Тому в цьому документі пригадуються основні правила служби католицьких священників (незалежно від обряду) щодо охрещених некатоликів, які просять уділити святі таїнства, сакраменталії чи відслужити похорон.
Щодо молитви з іншими християнами, «католики не лише можуть, але й повинні шукати можливості молитися з іншими християнами». «Проблеми у світі, такі як війна, бідність, становище мігрантів, несправедливість та переслідування тих, хто визнає Христа і інших релігійних груп, також потребують уваги християн, їх об’єднання в молитві про мир і за найуразливіших людей» (Єпископ і християнська єдність: екуменічне vademecum, 17 і 19).
Католики повинні бути готові допомагати іншим християнам брати участь у богослужінні, особливо в недільному, у власній церкві чи домі молитви. Якщо така участь не була б можлива, особливо через відсутність місцевого храму чи дому молитви їхньої конфесії, католики гостинно запрошують цих християн до своїх храмів, щоб вони могли молитися відповідно до принципів викладених у цьому документі.
Загалом описані згодом засади не стосуються вірних Католицьких Церков східного обряду, які перебувають у повній єдності віри, таїнств та ієрархії. Духовні відносини між ними та Латинською Церквою визначені в Pro memoria Правової Ради Конференції Єпископату Польщі від 4 жовтня 2018 року.
І. Основні принципи
Вичерпною причиною для здійснення кожного з цих трьох таїнств є добровільно виражене прохання та відповідне положення людини, що звертається з цим проханням. Але недоступність православного служителя не є умовою для здійснення кожного з цих таїнств.
Католицький служитель повинен спочатку переконатися, що прохання не є результатом, наприклад, незнання чи безпорадності, і надати необхідні пояснення. Особливо це стосується Євхаристії, яка є знаком приналежності до Церкви. У багатьох випадках доречним буде скерувати православних вірян до православного священнослужителя.
Якщо таке скерування є важким і прохання про таїнства є духовно вмотивованим, слід дослідити диспозицію запитувача. Уділяючи таїнства, католицький служитель зобов’язаний дотримуватися принципів католицької доктрини та дисципліни, що означає, наприклад, що він не може уділити Святого Причастя вірному східної некатолицької Церкви, який розлучений та живе у новому зв’язку, навіть якщо він може приймати причастя у своїй Церкві. Сакраментальна сповідь може бути доброю нагодою для оцінки диспозиції запитувача. Слід здавати собі справу з того, що багато Східних Церков вимагають від своїх вірних щоразу приймати Таїнство Покаяння перед кожним прийняттям Євхаристії.
У разі прохання про допуск дитини до Першого Святого Причастя, особливо коли дитина бере участь у катехизації в католицькій школі, можна її допустити, беручи під увагу, що для православної дитини це не перше прийняття Євхаристії, адже перше Святе Причастя відбулося під час хрещення та миропомазання. Тому це була б перша сповідь і урочисте Святе Причастя.
Забороняється співслужити Євхаристію з православними священниками.
Католицький служитель може легітимно охрестити дитину на прохання батьків-некатоликів, лише в ситуації, коли вони не мають доступу до служителя своєї Церкви. Вони повинні сформулювати свій запит у письмовій формі. Зберігаючи такий документ у парафіяльному архіві, католицький священник зможе захистити себе від звинувачень у прозелітизмі, тобто у зловживанні своїми повноваженнями для зміни віросповідання. Це застереження не застосовується у разі небезпеки, яка загрожує дитині або батькам. Хрещення потрібно уділити згідно з літургійними книгами Католицької Церкви.
У цьому випадку католицький служитель, уділяючи хрещення дитині, не приєднує її до Католицької Церкви, тому в книзі хрещень необхідно зазначити, що дитина належить до іншої Церкви, яка не має єдності з Католицькою Церквою.
У випадку хрещення особи, якій виповнилося чотирнадцять років життя, необхідно дотримуватися правил хрещення дорослих, а діти старші семи років мають також висловити свою волю прийняття хрещення.
Батькам або охрещеному дорослому потрібно видати свідоцтво про хрещення. Не можна також виключити ситуацію, коли православні батьки будуть просити про хрещення дитини, висловлюючи бажання приєднати її до Католицької Церкви і пропонуючи католицьких хрещених батьків. У такій ситуації слід проконсультуватися з дієцезіальною курією.
Особи православного визнання можуть бути хресними в Католицькій Церкві, але завжди разом з хресним католиком (кан. 685 § 1, п. 2 і § 3 Кодексу Канонів Східних Церков; Екуменічний Директорій, 98).
2° поза небезпекою смерті, якщо завбачливо передбачається, що такий стан речей[1] триватиме впродовж місяця», проте «місцевий ординарій може уповноважити будь-якого католицького священника благословити шлюб вірних Східних Церков, які не перебувають у в повній єдності з Католицькою Церквою, якщо вони за власним бажанням самі про це просять, і якщо ніщо не стоїть на перешкоді для дійсного та легітимного укладення шлюбу. Сам священник, якщо це завбачливо можливо, повинен повідомити про справу компетентну владу зацікавленої некатолицької Церкви» (також у кан. 833 Кодексу Канонів Східних Церков).
Настоятель не має повноважень благословляти шлюб двох некатоликів. У випадку, якщо до католицького священника зголосяться двоє православних, які висловлюють бажання укласти подружжя, дозвіл на благословення цього подружжя слід просити у місцевого ординарія. Такого дозволу місцевий ординарій не може уділити диякону (кан. 1108 § 3 Кодексу Канонічного Права, кан. 828 Кодексу Канонів Східних Церков). Наречені мають сформулювати письмово своє прохання про можливість укладення подружжя у Католицькій Церкві.
При відсутності документів, що підтверджують прийняття хрещення, слід використовувати зізнання свідків, а при їх відсутності - свідчення під присягою самих наречених. Зізнання свідків та освідчення наречених повинні також стосуватися підтвердження вільного стану. Слід прямо запитати, чи не укладали раніше наречені східного обряду церковний (православний) шлюб. Це необхідно, тому що у некатолицьких Східних Церквах існує можливість укладення другого та третього подружжя, тому «вільний стан» можна розуміти по-різному. Усі документи повинні бути представлені в дієцезіальній курії разом з проханням про дозвіл на благословення подружжя.
Факт укладення подружжя має бути занесений до парафіяльної книги одружених з чітким зазначенням віросповідання подружжя, а також потрібно видати подружжю свідоцтво про шлюб.
III. Уділення таїнств іншим християнам (наприклад, протестантам)
а) прохання і належне приготування кандидата,
б) ситуація небезпеки смерті,
в) або будь-якої іншої нагальної необхідності, що підлягає рішенню дієцезіального єпископа,
г) неможливість піти до власного служителя,
д) вираження католицької віри щодо таїнства, про яке є прохання (наприклад, віра у прощення гріхів у таїнстві покаяння, у справжню присутність Христа в Євхаристії або в особливу благодать, що уділяється хворим у таїнстві помазання хворих, а також у потребі службового священства для їх відправлення).
Умови для відправлення похорону християнина-некатолика є наступні:
а) прохання людей, які організовують похорон,
б) недоступність служителя некатолицької спільноти,
в) впевненість у тому, що померлий не мав противної волі, тобто він перед смертю прямо не виключав католицьку форму похорону,
г) місцевий ординарний виразив згоду,
д) під час похоронної Святої Меси не згадується ім’я померлого в Євхаристійній молитві, але це можна зробити у відповідних молитвах під час Меси (колекта) і в закликах молитви вірних (Екуменічний Директорій, 121).
+ Ришард Касина
Голова Правової Ради Конференції Єпископату Польщі
+ Яцек Єзерський
Голова Ради у справах Екуменізму Конференції Єпископату Польщі
Пельплін – Ельблонг, 8 березня 2022 року
[1] Прим. перекладача: очевидно мова йде про неможливість знайти особу, уповноважену провести процедуру.