PRO MEMORIA щодо релігійних послуг, які уділяються вірним церков і церковних спільнот, що не мають повної єдності з Католицькою Церквою

У цьому документі згадуються основні правила служби католицьких священників (незалежно від обряду) щодо охрещених некатоликів, які просять уділити святі таїнства, сакраменталії чи відслужити похорон.

З метою забезпечення повної ясності щодо питань уділяння таїнств і сакраменталіїв біженцям, що прибувають до Польщі, ми також згадуємо PRO MEMORIA щодо душпастирських відносин Церкви латинського обряду з католиками Східних Церков, опубліковане 4 жовтня 2018 р., підготовлене Правовою радою Конференції Єпископату Польщі.

Прес-служба Конференції Єпископату Польщі

 

ПРАВОВА РАДА РАДА З У СПРАВАХ ЕКУМЕНІЗМУ КОНФЕРЕНЦІЇ ЄПИСКОПАТУ ПОЛЬЩІ

 

PRO MEMORIA

щодо релігійних послуг, які уділяються

вірним Церков і Церковних спільнот,

котрі не мають повної єдності з Католицькою Церквою

 

У зв’язку з великою кількістю біженців у Польщі, які належать до різних християнських некатолицьких (переважно православних) Церков, може статися, що вони будуть звертатися до католицьких священників з проханням про релігійні послуги. Тому в цьому документі пригадуються основні правила служби католицьких священників (незалежно від обряду) щодо охрещених некатоликів, які просять уділити святі таїнства, сакраменталії чи відслужити похорон.

Щодо молитви з іншими християнами, «католики не лише можуть, але й повинні шукати можливості молитися з іншими християнами». «Проблеми у світі, такі як війна, бідність, становище мігрантів, несправедливість та переслідування тих, хто визнає Христа і інших релігійних груп, також потребують уваги християн, їх об’єднання в молитві про мир і за найуразливіших людей» (Єпископ і християнська єдність: екуменічне vademecum, 17 і 19).

Католики повинні бути готові допомагати іншим християнам брати участь у богослужінні, особливо в недільному, у власній церкві чи домі молитви. Якщо така участь не була б можлива,  особливо через відсутність місцевого храму чи дому молитви їхньої конфесії, католики гостинно запрошують цих християн до своїх храмів, щоб вони могли молитися відповідно до принципів викладених у цьому документі.

Загалом описані згодом засади не стосуються вірних Католицьких Церков східного обряду, які перебувають у повній єдності віри, таїнств та ієрархії. Духовні відносини між ними та Латинською Церквою визначені в Pro memoria Правової Ради Конференції Єпископату Польщі від 4 жовтня 2018 року.

І. Основні принципи

1. Як правило, католицькі служителі уділяють таїнства католикам, а охрещені некатолики отримують легітимно таїнства від служителів своїх Церков або Церковних спільнот.
2. Однак у надзвичайних ситуаціях, коли вірні не мають можливості звернутися до служителя своєї Церкви чи Церковної спільноти, католицькі служителі можуть уділяти деякі релігійні послуги охрещеним некатоликам, особливо православним, тому що ці вірні не можуть залишатися без доступу до джерел Божої благодаті, якими є передусім Святі Таїнства. У відносинах з Православними Церквами важливо, щоб у них була збережена апостольська сукцесія, а отже розуміння та дійсність таїнств.
3. Уділення таїнства чи інших релігійних послуг охрещеним некатоликам не спричиняє зміни їхнього визнання і не дозволяється використовувати таку ситуацію для діяльності, яка мала б ознаки прозелітизму. Служіння католицьких служителів є духовною допомогою, яку Католицька Церква може запропонувати вірним інших Церков, поважаючи їхню конфесійну ідентичність та церковну приналежність (пор. Екуменічний Директорій, 125). У цьому зв’язку, варто заздалегідь перевірити, чи не заборонено щось в тій чи іншій некатолицькій Церкві.
4. Уділення Таїнств вірним Східних Церков (наприклад, православним)
5. Таїнства покаяння, Євхаристії та помазання хворих

Згідно з кан. 844 § 3 Кодексу Канонічного Права та 671 § 3 Кодексу Канонів Східних Церков «католицькі служителі легітимно уділяють таїнства покаяння, Євхаристії та помазання хворих членам Східних Церков, які не мають повної єдності з Католицькою Церквою, коли вони самі добровільно просять про них і належним чином духовно наставлені».

Вичерпною причиною для здійснення кожного з цих трьох таїнств є добровільно виражене прохання та відповідне положення людини, що звертається з цим проханням. Але недоступність православного служителя не є умовою для здійснення кожного з цих таїнств.

Католицький служитель повинен спочатку переконатися, що прохання не є результатом, наприклад, незнання чи безпорадності, і надати необхідні пояснення. Особливо це стосується Євхаристії, яка є знаком приналежності до Церкви. У багатьох випадках доречним буде скерувати православних вірян до православного священнослужителя.

Якщо таке скерування є важким і прохання про таїнства є духовно вмотивованим, слід дослідити диспозицію запитувача. Уділяючи таїнства, католицький служитель зобов’язаний дотримуватися принципів католицької доктрини та дисципліни, що означає, наприклад, що він не може уділити Святого Причастя вірному східної некатолицької Церкви, який розлучений та живе у новому зв’язку, навіть якщо він може приймати причастя у своїй Церкві. Сакраментальна сповідь може бути доброю нагодою для оцінки диспозиції запитувача. Слід здавати собі справу з того, що багато Східних Церков вимагають від своїх вірних щоразу приймати Таїнство Покаяння перед кожним прийняттям Євхаристії.

У разі прохання про допуск дитини до Першого Святого Причастя, особливо коли дитина бере участь у катехизації в католицькій школі, можна її допустити, беручи під увагу, що для православної дитини це не перше прийняття Євхаристії, адже перше Святе Причастя відбулося під час хрещення та миропомазання. Тому це була б перша сповідь і урочисте Святе Причастя.

Забороняється співслужити Євхаристію з православними священниками.

5. Хрещення

Згідно з кан. 868 § 3 Кодексу Канонічного Права та кан. 681 § 5 Кодексу Канонів Східних Церков  «дитина християн некатоликів буде охрещена легітимно, якщо про це просять батьки чи принаймні один з них, або особа, яка їх законно замінює, а також якщо через фізичну чи моральну неспроможність вони не можуть звернутися до власного служителя».

Католицький служитель може легітимно охрестити дитину на прохання батьків-некатоликів, лише в ситуації, коли вони не мають доступу до служителя своєї Церкви. Вони повинні сформулювати свій запит у письмовій формі. Зберігаючи такий документ у парафіяльному архіві, католицький священник зможе захистити себе від звинувачень у прозелітизмі, тобто у зловживанні своїми повноваженнями для зміни віросповідання. Це застереження не застосовується у разі небезпеки, яка загрожує дитині або батькам. Хрещення потрібно уділити згідно з літургійними книгами Католицької Церкви.

У цьому випадку католицький служитель, уділяючи хрещення дитині, не приєднує її до Католицької Церкви, тому в книзі хрещень необхідно зазначити, що дитина належить до іншої Церкви, яка не має єдності з Католицькою Церквою.

У випадку хрещення особи, якій виповнилося чотирнадцять років життя, необхідно дотримуватися правил хрещення дорослих, а діти старші семи років мають також висловити свою волю прийняття хрещення.

Батькам або охрещеному дорослому потрібно видати свідоцтво про хрещення. Не можна також виключити ситуацію, коли православні батьки будуть просити про хрещення дитини, висловлюючи бажання приєднати її до Католицької Церкви і пропонуючи католицьких хрещених батьків. У такій ситуації слід проконсультуватися з дієцезіальною курією.

Особи православного визнання можуть бути хресними в Католицькій Церкві, але завжди разом з хресним католиком (кан. 685 § 1, п. 2 і § 3 Кодексу Канонів Східних Церков; Екуменічний Директорій, 98).

6. Шлюб двох православних

Згідно з кан. 1116 § 1 Кодексу Канонічного Права та кан. 832 Кодексу Канонів Східних Церков, «якщо немає особи, яка могла б асистувати згідно з приписами права, або немає можливості звернутися до неї без серйозних незручностей, особи, які бажають укласти справжній шлюб, можуть дійсно та легітимно його укласти перед самими лише свідками: 1° в небезпеці смерті;

2° поза небезпекою смерті, якщо завбачливо передбачається, що такий стан речей[1] триватиме впродовж місяця», проте «місцевий ординарій може уповноважити будь-якого католицького священника благословити шлюб вірних Східних Церков, які не перебувають у в повній єдності з Католицькою Церквою, якщо вони за власним бажанням самі про це просять, і якщо ніщо не стоїть на перешкоді для дійсного та легітимного укладення шлюбу. Сам священник, якщо це завбачливо можливо, повинен повідомити про справу компетентну владу зацікавленої некатолицької Церкви» (також у кан. 833 Кодексу Канонів Східних Церков).

Настоятель не має повноважень благословляти шлюб двох некатоликів. У випадку, якщо до католицького священника зголосяться двоє православних, які висловлюють бажання укласти подружжя, дозвіл на благословення цього подружжя слід просити у місцевого ординарія. Такого дозволу місцевий ординарій не може уділити диякону (кан. 1108 § 3 Кодексу Канонічного Права, кан. 828 Кодексу Канонів Східних Церков). Наречені мають сформулювати письмово своє прохання про можливість укладення подружжя у Католицькій Церкві.

При відсутності документів, що підтверджують прийняття хрещення, слід використовувати зізнання свідків, а при їх відсутності - свідчення під присягою самих наречених. Зізнання свідків та освідчення наречених повинні також стосуватися підтвердження вільного стану. Слід прямо запитати, чи не укладали раніше наречені східного обряду церковний (православний) шлюб. Це необхідно, тому що у некатолицьких Східних Церквах існує можливість укладення другого та третього подружжя, тому «вільний стан» можна розуміти по-різному. Усі документи повинні бути представлені в дієцезіальній курії разом з проханням про дозвіл на благословення подружжя.

Факт укладення подружжя має бути занесений до парафіяльної книги одружених з чітким зазначенням віросповідання подружжя, а також потрібно видати подружжю свідоцтво про шлюб.

III. Уділення таїнств іншим християнам (наприклад, протестантам)

7. Деякі Церкви та Церковні спільноти не перебувають у такій самій ситуації, як згадані вище Східні Церкви, що стосується сакраментального життя. Деякі з них з різних причин відправляють лише окремі таїнства. Проте може статися, що вірний, який належить до такої спільноти, попросить католицького служителя уділити таїнство покаяння, Євхаристії чи помазання хворих. Згідно з кан. 844 § 4 Кодексу Канонічного Права та 671 § 4 Кодексу Канонів Східних Церков, «якщо існує небезпека смерті або, на думку дієцезіального єпископа чи конференції єпископів, існує інша нагальна, серйозна потреба, католицькі служителі легітимно уділяють згадані таїнства також іншим християнам, які не мають повної єдності з Католицькою Церквою і не можуть піти до служителя своєї спільноти, а також просять про це за власною волею, якщо в своєму відношенні до цих таїнств вони виражають католицьку віру і належним чином до них налаштовані».

Умови для уділяння таїнств цим християнам є наступні:

а) прохання і належне приготування кандидата,

б) ситуація небезпеки смерті,

в) або будь-якої іншої нагальної необхідності, що підлягає рішенню дієцезіального єпископа,

г) неможливість піти до власного служителя,

д) вираження католицької віри щодо таїнства, про яке є прохання (наприклад, віра у прощення гріхів у таїнстві покаяння, у справжню присутність Христа в Євхаристії або в особливу благодать,  що уділяється хворим у таїнстві помазання хворих, а також у потребі службового священства для їх відправлення).

1. Інші акти Божого культу стосуються всіх охрещених некатоликів
2. Сакраменталії – благословення

Згідно з кан. 1170 «благословення, які слід уділяти перш за все католикам, можна уділяти також катехуменам і навіть некатоликам, якщо немає заборони Церкви».

9. Похорон

Згідно з кан. 1183 § 3 Кодексу Канонічного Права та кан. 876 § 1 Кодексу Канонів Східних Церков, «охрещеним, які належать до якоїсь некатолицької Церкви чи церковної спільноти, можна уділяти церковний похорон на розсуд місцевого ординарія, якщо не буде встановлено, що вони мали противну волю та якщо їхній власний служитель не може бути присутнім».

Умови для відправлення похорону християнина-некатолика є наступні:

а) прохання людей, які організовують похорон,

б) недоступність служителя некатолицької спільноти,

в) впевненість у тому, що померлий не мав противної волі, тобто він перед смертю прямо не виключав католицьку форму похорону,

г) місцевий ординарний виразив згоду,

д) під час похоронної Святої Меси не згадується ім’я померлого в Євхаристійній молитві, але це можна зробити у відповідних молитвах під час Меси (колекта) і в закликах молитви вірних (Екуменічний Директорій, 121).

10. Забезпечення доступу до храму, каплиці, цвинтаря чи церковної будівлі

Згідно з кан. 670 § 2 Кодексу Канонів Східних Церков та ст. 137 Екуменічного Директорія, «якщо християни-некатолики не мають місця, де можна гідно здійснювати Божий Культ, місцевий єпископ може дозволити використання католицької будівлі, цвинтаря чи церкви», і «якщо священники, інші служителі чи спільноти перебувають не в повній єдності з Католицькою Церквою і не мають місця та літургійних речей, необхідних для гідного відправлення власних релігійних церемоній, дієцезіальний єпископ може дозволити їм користуватися католицьким храмом, а також уділити їм речі, необхідні для їхньої служби Божої».

+ Ришард Касина

Голова Правової Ради Конференції Єпископату Польщі

+ Яцек Єзерський

Голова Ради у справах Екуменізму Конференції Єпископату Польщі

Пельплін – Ельблонг, 8 березня 2022 року

 

 

[1] Прим. перекладача: очевидно мова йде про неможливість знайти особу, уповноважену провести процедуру.